Аугментаційна Мамопластика | Збільшення Грудей Імплантами

Силікон – популярний наповнювач для грудних імплантів. Історично – варіанти першого і другого покоління швидко рвалися, тому давно вже не використовуються. Силікон виливався і просочував тканини, імплант служив всього кілька років. Наповнювачі третього покоління показали більшу надійність, оболонка стала ще міцнішою, а гель щільнішим.

Сьогодні ми уже використовуємо сучасні грудні імпланти п’ятого покоління, що наповнені когезивною гелевою речовиною, в’язкою за структурою, що дозволяє сформувати красивий та природний контур грудей і бути максимально безпечними для пацієнта. Імпланти практично не схильні до риплінгу, а при розриві вміст не проливається в навколишні тканини.

Силіконові імпланти заповнені когезивним (силіконовим) гелем різної щільності:

• Soft touch – найбільш м’які
• Середньої щільності
• Високої щільності

Переваги силіконових імплантів:

На дотик груди будуть схожі на натуральні, оскільки структура внутрішнього наповнювача схожа на тканину молочної залози.

Гель має щільну консистенцію, тому при пошкодженні поверхні імпланту він залишається на місці.

Неозброєним оком пошкодження силіконового імпланту помітити неможливо. Тому жінкам з такими імплантами рекомендується 1-2 рази на рік робити УЗД. А якщо лікар запідозрить розрив оболонки імплантувати – порекомендує пройти МРТ обстеження для уточнення цього стану.

Гідрогелеві (біоімпланти) імпланти. Вони наповнені гідрогелем, що являє собою природний гіпоалергенний полімер, який нешкідливий для організму.

Якщо оболонка імпланту пошкоджується і гідрогель виходить з неї, то він розщеплюється на глюкозу, воду і діоксид вуглецю.

Переваги гідрогелевих імплантів:

• Натуральний ефект
• Гіпоалергенні
• Ймовірність капсулярної контрактури нижче, ніж у силіконових імплантів
• Якщо оболонка пошкоджується, то наповнювач самостійно виводиться з організму

Силікагелеві грудні імпланти – наповнені мікроскопічними кульками із силікатного матеріалу і гелем. Відрізняються малою вагою та не обтяжують груди.

Переваги силікагелевих імплантів:

Завдяки невеликій вазі можна встановлювати імпланти великого розміру

На 30% легші за інші імпланти, тому менший ризик опускання грудей, а також навантаження на шию і спину є набагато менші

Сольові грудні імпланти – одні з перших імплантів, що з’явилися в роботі пластичних хірургів, а зараз практично не використовуються через ряд своїх недоліків.

Сольові імпланти вважаються одними з найперших, мають вигляд пакету із фізіологічним розчином. Їх заповнюють напередодні або в процесі операції через спеціальний клапан, що дає змогу значно скоротити діаметр розрізу. Недолік – часті розриви, проте вміст не є небезпечний для організму.

Для порівняння, імплант, наповнений фізіологічним розчином, чимось схожий на повітряну кульку, оскільки він не має потрібної форми і структури. Відсутність структури є причиною того, що фізіологічний імплант не відчувається, як тканина молочної залози, так, як у силіконових імплантів. Це також призводить до того, що фізіологічний імплант більш відчутний на дотик.

Плюси:

1. Відсутність рубців на грудях

• Розріз розташовується у природній пахвовій складці

• Ідеально для пацієнток, які хочуть ”чисту” зону грудей без жодних слідів втручання

• Важливо для моделей, спортсменок, танцівниць, публічних осіб

2. Добре прихований рубець

• При опущеній руці шрам повністю невидимий

• Не видно навіть у відкритому одязі, купальнику, білизні

3. Мінімальна травматизація залозистої тканини

• Доступ не проходить через молочну залозу, що знижує ризик утворення біоплівки та зберігає цілісність залози

4. Швидке відновлення у вибраних випадках

• За умови правильної техніки й відсутності складної маніпуляції з м’язом — відновлення може бути комфортним

5. Психологічна перевага для пацієнтки

• Відсутність слідів на грудях знижує тривожність і страх перед операцією

• Позитивно впливає на самооцінку, особливо у жінок, які мають високі естетичні очікування

Примітка: Усі ці переваги реалізуються лише за умови, що хірург має високу кваліфікацію у трансаксилярній техніці, часто з використанням ендоскопічного обладнання

Мінуси:

1. Обмежена візуалізація

Через пахвовий доступ хірург працює “всліпу” або під ендоскопічним контролем. Це ускладнює точну симетричну дисекцію ложа для імплантів, особливо при встановленні під м’язом (dual-plane або submuscular)

2. Вище ризик неправильної позиції імпланта

Через труднощі з візуальним контролем можливі:

– занадто висока або низька посадка імпланта

– зсув вбік

– асиметрія між правою і лівою молочними залозами

3. Обмежена корекція при птозі

Якщо у пацієнтки є нависання або птоз, трансаксилярний доступ не дає можливості провести мастопексію (підтяжку) в одній операції. Потрібен інший доступ!

4. Ризик помітного рубця у пахвовій ділянці

Хоча розріз ховається в природній складці, рубці в цій ділянці іноді гіпертрофуються або пігментуються, особливо у пацієнток зі схильністю до келоїдів

5. Ускладнений контроль кровотечі та гематом

При трансаксилярному доступі складніше забезпечити прямий гемостаз або дренування, що підвищує ризик післяопераційних ускладнень, 100% встановлення активних дренажів під час операції

6. Обмеження у формуванні кишені під імплант

Особливо при встановленні великих імплантів або комбінованих методик типу Internal Bra, трансаксилярний доступ технічно складний (за розміром імплантів максимально до 350 мл)

А що з ревізійними операціями?

Так, це правда! При необхідності замінити імплант або провести ревізійну операцію, використовують уже інший доступ:

• Інфрамамарний (через субмамарну складку) — найчастіше, бо дає найкращий огляд та контроль

• Периареолярний — рідше, залежить від розміру ареоли та анатомії пацієнтки

Трансаксилярний доступ майже ніколи не використовують повторно для ревізій, бо він технічно складний для маніпуляцій із капсулою чи заміни імплантів!

Висновок:

Трансаксилярний доступ естетично привабливий для первинної операції у молодих пацієнток без птозу, але має низку технічних і практичних обмежень, особливо при ревізіях. Саме тому більшість хірургів обирають інфрамамарний доступ як більш безпечний і прогнозований варіант.

Плюси:

1. Непомітний рубець

Розріз виконується по межі між ареолою і навколишньою, прилеглою до ареоли шкірою — завдяки різниці кольору він практично зливається з тканиною й стає малопомітним уже через кілька місяців

2. Прямий доступ до залози і м’яза

Дає хорошу візуалізацію та контроль над розміщенням імпланта, особливо при встановленні в позицію dual plane або під залозу

3. Можливість одночасної корекції форми ареоли

У разі бажання пацієнтки чи при асиметрії, ареолу можна зменшити, змінити її форму або позицію

4. Оптимальний варіант при невеликому птозі

Доступ дозволяє незначно підтягнути ареолу та верхній полюс залози без повноцінної мастопексії

5. Зручний при повторних операціях

Через той самий доступ можна провести заміну імплантів, капсулотомію або корекцію ложа імплантів

Мінуси:

1. Ризик зниження чутливості ареоли та соска

Через розсічення навколососкової зони можливе тимчасове або постійне зниження або втрата чутливості соска

2. Контакт з залозистою тканиною

При проникненні через залозу існує підвищений ризик забруднення імпланта бактеріями (біоплівка), що може призвести до формування капсулярної контрактури

3. Не підходить при малих ареолах

Якщо ареола дуже маленька (менше 3 см в діаметрі), розмір розрізу буде недостатнім для безпечного введення імпланта, особливо великого об’єму

4. Ризик формування видимого рубця

У деяких пацієнток із темною шкірою або схильністю до келоїдів рубець на межі ареоли може гіпертрофуватися або залишитись помітним

5. Технічно складніший

Вимагає більшої точності хірурга, особливо при симетризації, уникненні пошкодження протоків, контролі за симетрією ложа

Висновок:

Периареолярний доступ — це універсальна та естетично приваблива техніка, яка найкраще підходить пацієнткам:

• з нормальною або великою ареолою

• із незначним птозом

• які планують корекцію ареоли одночасно з аугментацією

Але потребує уважної оцінки ризиків щодо чутливості та потенційних ускладнень, пов’язаних із проникненням через залозу!

Плюси:

1. Найкраща візуалізація хірургічного поля

Прямий доступ до грудної залози та м’язу дозволяє чітко бачити всі анатомічні орієнтири, судини, ребра, межі кишені — мінімізуючи ризик помилок

2. Максимальний контроль над формуванням ложа для імпланта

Можна точно моделювати кишеню під імплант:

– субгландулярно

– субм’язово

– dual-plane

– prepectoral з використанням техніки Internal Bra з сітками Galaflex, TiLoop, ADM

3. Найменший ризик зміщення імплантів

Завдяки точному позиціонуванню та стабільності ложа

4. Легкий доступ при ревізійних операціях

Зручно для заміни імплантів, капсулотомії або капсулектомії, корекції асиметрії, встановлення сітки, підтяжки тощо

5. Можливість комбінувати з підтяжкою грудей | мастопексією

Часто вибирається при комбінації з вертикальними або “Т”-подібними підтяжками.

6. Рубець добре ховається у субмамарній складці

Особливо у пацієнток з добре розвиненою інфрамамарною складкою — він майже непомітний

Мінуси:

1. Видимість рубця при відсутності природної складки

У худих пацієнток або при малих грудях без сформованої складки — рубець може бути помітним спереду

2. Ризик зміщення рубця при птозі

Якщо груди обвислі або змінюються з часом — рубець може “виїжджати” вверх і бути видимим на нижньому полюсі

3. Психологічний дискомфорт у деяких пацієнток

Деякі жінки принципово не хочуть жодного рубця на грудях, навіть у складці, особливо для “естетичного” образу в білизні чи топлес

4. Невеликий ризик подразнення міжшкірної складки

У рідкісних випадках — тертя чи мацерація шкіри в складці (особливо при великому бюсті чи надмірній вазі)

Висновок:

Інфрамамарний доступ — це золотий стандарт у сучасній мамопластиці!

Його обирають більшість пластичних хірургів через точність, безпечність, низький рівень ускладнень і легкість для ревізії. Недоліки здебільшого естетичні та індивідуальні — і легко нівелюються правильним плануванням доступу та імплантів!

Імплант розміщується між залозою і великим грудним м’язом

Плюси:

• Не травмується м’яз — природна динаміка

• Найбільш природна форма та контур

• Просте встановлення, швидка реабілітація

• Природна динаміка при скороченні м’язів

• Підходить для пацієнток із достатньою товщиною м’яких тканин

• Менший ризик “анімованої деформації”, ніж при субм’язовому

Мінуси:

• Може бути видно краї імпланта при худій статурі

• Не маскує імплант при малому об’ємі власної тканини

• Не захищає від капсулярної контрактури але ризик нижчий

Імплант розміщується під тонкою фасцією м’язу, але над самим м’язом

Плюси:

• Не травмується м’яз — природна динаміка

• Додатковий шар покриття над імплантом

• Менший ризик “анімованої деформації”, ніж при субм’язовому

• Найбільш природна форма та контур

• Швидке відновлення

Мінуси:

• Фасція надто тонка — не завжди ефективно маскує імплант

• Не захищає від капсулярної контрактури але ризик нижчий

• Не підходить для дуже худих пацієнток

Імплант повністю розміщується під великим грудним м’язом

Плюси:

• Добре маскує імплант у верхньому полюсі в худих пацієнток

• Краща підтримка імпланта

Мінуси:

• Можлива “анімована деформація” при русі м’язів

• Триваліше відновлення, більші післяопераційні болі

• Іноді — деформація імпланта через тиск м’язу

• Травмується великий грудний м’яз – ризик ослаблення або деформації мʼязу

• Ризик латералізації (розходження) імплантів в сторони

• Не захищає від капсулярної контрактури

Імплант розташовується під м’язом у верхній частині і під залозою — в нижній

Dual Plane поділяють на типи: I, II, III — залежно від ступеня відшарування м’яза

Плюси:

• Маскування верхнього полюсу імпланта

• Добре працює при легкому птозі

Мінуси:

• Складніша техніка, потребує досвіду

• Триваліший період реабілітації

• Травмується великий грудний м’яз – ризик ослаблення або деформації мʼязу

• Ризик латералізації (розходження) імплантів в сторони

• Не захищає від капсулярної контрактури

Можливе з використанням техніки ”Внутрішнього Бюстгальтера” | Internal Bra — сітки чи ADM

Імплант встановлюється над м’язом і стабілізується за допомогою сітки Galaflex чи ADM

Плюси:

• Не травмується м’яз — природна динаміка при скороченні м’язів

• Найбільш природна форма та контур

• Швидке відновлення

• Ідеально при повторних операціях

• Менший ризик “анімованої деформації”, ніж при субм’язовому

• Поєднання з Internal Bra | що дозволяє:

– зміцнити інфрамамарну складку та нижню частину грудей. Це забезпечує більш надійну і стабільну основу для довгострокового фіксації та утримання грудних імплантів в бажаному положенні.

– відновлення і зміцнення нижнього полюса грудей, де існують слабкі місця, що вимагають додавання матеріалу для отримання бажаного стабільного хірургічного результату

– і найголовніше – можливість тепер обирати імпланти більшого розміру, оскільки зменшується ризик птозу через тиск на нижній полюс грудей, спричинений вагою імплантів

Мінуси:

• Складніша техніка, потребує досвіду

• Вищи вартість через використання сітки

• Не завжди придатний для первинної аугментації

• Не захищає від капсулярної контрактури але ризик нижчий

Імплант встановлюється безпосередньо під шкіру — сьогодні використовується вкрай рідко

Плюси:

• Швидка техніка, не зачіпає м’яз чи залозу

• Може використовуватись в окремих реконструктивних випадках

Мінуси:

• Максимально високий ризик ускладнень

• Видимі краї імпланта, деформації

• Не захищає від капсулярної контрактури

• Не використовується в естетичній хірургії

Більшість жінок, які прагнуть збільшити груди, рідко розглядають себе без одягу. Основну увагу вони приділяють тому, як груди виглядатимуть у бюстгальтері або конкретному платті. У таких випадках верхній полюс (повнота) часто вважається важливою. Однак створення цієї форми може не відповідати привабливості оголених грудей! Груди з надмірним об’ємом у верхньому полюсі можуть змінити параметри і форму грудей.

Надмірне наповнення верхнього полюсу, означає більший об’єм над меридіаном соска, що зменшує нахил соска вниз і порушує співвідношення 45:55 до 55:45 або гірше.

Закономірний пропорційний розподіл об’єму є ключовим у сучасній естетичній хірургії. Прийнятним є тільки гармонійне та природнє збільшення грудей, а не спотворення її форми.

Ці принципи застосовуються у всіх видах естетичної хірургії молочної залози, а не тільки при збільшенні грудей. Незалежно від того, чи це зменшення грудей, мастопексія або мастопексія зі збільшенням, кінцева мета залишається однаковою – максимально точно відтворити зазначені чотири параметри!

Mallucci і Branford провели масштабне популяційне дослідження, аналізуючи профіль грудей і розподіл об’єму на серії фотографічних зображень. Вони використали п’ять слайдів, кожен з яких містив чотири модифікованих зображення, представлені для оцінки широкою групою населення в межах дослідження.

У кожному слайді профіль грудей був перетворений на чотири різних варіанти співвідношення верхнього та нижнього полюсів: 45:55, 50:50, 55:45, 35:65.

Фотографії оцінювали 1315 осіб: 655 чоловіків і 660 жінок. Ця група включала представників різних соціальних груп, віку, етнічного походження та статі.

Завдання полягало в оцінці кожного з п’яти зображень відповідно до того, яке з чотирьох змінених співвідношень грудей вони б обрали.

Найбільш помітним результатом дослідження було те, що 84% учасників у всіх групах обрали співвідношення 45:55, як бажану форму грудей.

Результати дослідження не підтверджують припущення про те, що чоловіки оцінюють краще або гірше, ніж жінки. Насправді, 90% чоловіків різних вікових категорій віддали перевагу співвідношенню 45:55 порівняно з 82% жінок, і це виявилося статистично значущим.

Значну увагу привернув також вплив етнічної приналежності на вибір профілю грудей. Часто поширюється думка, що західний естетичний ідеал суттєво відрізняється від ідеалів інших культурних груп, і те, що може бути привабливим для представників «західних» країн, може не відповідати смакам азіатського, африканського або південноамериканського населення. Однак, результати дослідження не підтвердили цю концепцію.

Соціальний клас мало вплинув на вибір профілю загалом, більшість респондентів обрали співвідношення 45:55 як бажаний тип пропорції.

З 54 пластичних хірургів, що відповіли, 95% обрали співвідношення 45:55, як бажану форму грудей. Це показує, що ця візуальна перевага впливає на їхню повсякденну практику аугментації.

Дослідження поділило жінок на дві групи: до 40 і старше 40 років. Воно виявило, що 85% молодших жінок віддають перевагу співвідношенню 45:55, тоді як серед старших жінок цей показник становив 76%. Вікова різниця була статистично значущою.

Цікаво відзначити, що зі збільшенням віку спостерігається незначна зміна в перевагах. Це може свідчити про те, що з віком більш старша група жінок більше усвідомлює зміни у своїй формі грудей та віддає перевагу повнішому верхньому полюсу, як було раніше. Тільки 1 з 8 молодих жінок обрирали розподіл об’єму 50:50, як найкращий вигляд грудей.

Для забезпечення достовірності результатів було проведено повторне дослідження.

Дослідження проведено Rohrich та інших вчених для журналу Plastic and Reconstructive Surgery. Вони попросили 1201 респондентів оцінити дані зі звітів Mallucci та аналізу населення Brandford’s.

Респонденти здебільшого походили зі Сполучених Штатів. Отримані результати в значній мірі підтверджують висновки Mallucci and Branford’s: понад 70% респондентів віддали перевагу співвідношенню 45:55, тоді як 27% обрали співвідношення 50:50.

Як оригінальне так і повторне дослідження показують, що співвідношення 45:55 та інші ключові параметри мають універсальну привабливість. Ці параметри описують характеристику молодих, красивих грудей, які не зазнали впливу природи або часу. Це візуально привабливо для всіх на рівні підсвідомого рефлексу.

Для багатьох жінок вибір відповідного типу та розміру імпланту є складним завданням, особливо під час перегляду фотографій до і після операцій інших пацієнтів. Враховуючи вашу унікальність, важливо розуміти, як імпланти будуть виглядати саме на вашому тілі. Незважаючи на те, що це не забезпечує стовідсоткової точності передбачення вашого вигляду після операції, ми пропонуємо 3D-фотографії вашого тіла з моделюванням, яке показує можливий наближений результат вибору імплантів різних розмірів і типів.

Які переваги має технологія візуалізації грудей Crisalix порівняно з іншими 3D/4D системами світового рівня?

Ми впровадили систему 3D/4D-візуалізації грудей Crisalix у нашу практику для того, щоб пацієнти могли бачити свої зображення, типи та розміри імплантів у тривимірному форматі, а також візуалізувати їх у різних типах одягу. Деякі імпланти мають більший профіль порівняно з іншими, і ця система надає реалістичне уявлення про можливий результат. Crisalix є першою 3D-технологією, яка включає віртуальний симулятор одягу у своєму програмному забезпеченні.

З моменту впровадження програми у 2011 році до 24 червня 2016 року Crisalix змоделював 73 407 пацієнтів у форматі 3D. Цю програму використовували 2 577 пластичних хірургів із 113 країн світу.

З 23 червня 2016 року в опитуванні взяли участь 1346 пацієнток з 40 країн світу. Підтверджено успішність і користь 3D-технології у виборі форми та розміру грудних імплантів під час консультації.

23 червня 2016 року, відповіді 226 опитувань з 29 країн світу показали:

• 98.7% пацієнток задоволені результатом операції.
• 96.9% задоволені 3D-моделюванням порівняно з кінцевим результатом мамопластики.
• 98% рекомендують Crisalix друзям.

Як робляться знімки і коли я побачу результати?

Під час консультації, використовуючи систему 3D/4D візуалізації грудей, фотографії будуть зроблені миттєво. Одразу після цього доступні 3D/4D-зображення можна обробити, щоб надати точну оцінку можливих результатів операції зі збільшення грудей. Це включає різні типи та розміри імплантів і вигляд грудей у різних типах одягу. Хоча результати не гарантуються на 100%, але це дуже близький інформативний інструмент для моделювання.

Після узгодження з пластичним хірургом Dr.Ganuschak вільної дати операції та виставлення рахунку на передоплату 30% вартості операції для бронювання дати, потрібно внести передоплату для бронювання дати операції протягом 24 годин з моменту узгодження дати та виставлення рахунку. У разі не надходження коштів на рахунок протягом 24 годин, бронювання автоматично анулюється.

Чому у нас є обов’язковим бронювання дати операції?

Проведення операцій в клініці завжди відбуваються з резервуванням часу Dr.Ganuschak і відповідно цілої команди медичних працівників в цей день, ретельною підготовкою операційної, палати післяопераційного нагляду і перебування пацієнта після операції. Також, забезпеченням наявності медичних товарів і препаратів, адміністративне супроводження – саме для вашої операції.

Можливості будь-якої людини, її потенціал мають лиш одне обмеження – це час! Часто його не цінують й не помічають. Будь-який план, мета та намір вимагають від людини витрат найціннішого ресурсу – часу. Для усіх наших планів та прагнень його, як правило, не вистачає. Навіть найвпливовіша та найбагатша людина не є володарем часу. Саме обмеження в часі сприяє пошуку “еліксиру молодості” – в медицині!

Синергія лазерних технологій, ін’єкційних методик та хірургії!

За даними світової статистики, щорічно близько 100 мільйонів пацієнтів отримують рубці внаслідок травм або хірургічних втручань. При цьому до 15% з них трансформуються у патологічні форми – гіпертрофічні рубці або келоїди.

Аналіз публікацій у журналах British Journal of Dermatology та Dermatologic Surgery свідчить про зміну парадигми: відчікувальна тактика “чекати 1 рік, поки рубець дозріє” визнана застарілою. Наша мета керувати процесом фіброзу, а не боротися з наслідками. 

Сучасний стандарт – це активна рання реабілітація, яка дозволяє керувати процесом фіброзу.

Патофізіологія та класифікація: вибір стратегії

Розуміння механізмів загоєння рани є ключем до вибору методу лікування. Процес поділяється на 4 фази, що перекриваються:

1. Гемостаз (лічені хвилини): Вазоконстрикція, агрегація тромбоцитів.
2. Запалення (1-4 дні): Міграція нейтрофілів та макрофагів. На цьому етапі критичним є вибір шовного матеріалу. Як показали наші дослідження проведені на кафедрі пластичної та реконструктивної хірургії ІПО НМУ О.О. Богомольця: використання поліфіламентних ниток у поверхневих шарах підвищує ризик запалення через ефект капілярності або канату. Перевагу слід надавати монофіламентним ниткам та їх зануренню у глибокі шари.
3. Проліферація (4–21 дні): процес Ангіогенезу, синтез колагену III типу.
4. Ремоделювання (від 3 тижнів до 1-2 років): Заміна колагену III на міцніший колаген I типу.

Типологія та фізіологічні особливості формування рубців

Після будь-якого хірургічного втручання або травми шкіри процес загоєння неминуче завершується формуванням рубцевої тканини. Залежно від індивідуальних особливостей організму та умов загоєння, формується один із чотирьох типів рубців:

1. Нормотрофічний рубець. Це фізіологічна норма. Такий рубець розташований на одному рівні з навколишньою шкірою, не деформує тканини та має збережену еластичність. Від здорової шкіри він відрізняється лише забарвленням (спочатку рожевий, згодом біліє).
2. Атрофічний рубець. Формується за умови дефіциту сполучної тканини (недостатнього вироблення колагену та еластину). Візуально він виглядає як “впадина” або заглиблення нижче рівня шкіри. Часто такі рубці є тонкими та напівпрозорими (наприклад, наслідки акне або розтягнення шкіри – стриї).
3. Гіпертрофічний рубець. Виникає внаслідок надмірного синтезу колагену на тлі запалення або механічного натягу країв рани. Він щільний, виступає над поверхнею шкіри, але, на відміну від келоїдів, не виходить за межі початкового розрізу. Може супроводжуватися свербежем, однак з часом (протягом 12-18 місяців) має тенденцію до часткового регресу (зменшення).
4. Келоїдний рубець. Патологічне утворення, що характеризується агресивним ростом. Тканина розростається за межі початкової рани, захоплюючи здорову шкіру. Келоїди часто є яскраво-рожевими або синюшними, супроводжуються болем, печінням та свербежем. Вони не зменшуються самостійно і схильні до рецидивів після видалення.

Чим рубцева тканина відрізняється від здорової шкіри?

Рубець – це не повноцінна заміна шкіри, а “латка” зі сполучної тканини, яка має суттєві структурні та функціональні відмінності:

• Структура колагену: У здоровій дермі колагенові волокна переплетені хаотично (нагадують плетіння кошика), що забезпечує еластичність у всіх напрямках. У рубці ж волокна розташовані переважно паралельно одне одному, що робить тканину більш жорсткою, щільною та менш гнучкою.
• Відсутність фізіологічних компонентів шкіри: У рубцевій тканині повністю відсутні волосяні фолікули, потові та сальні залози. Це призводить до порушення терморегуляції та гідроліпідного балансу на цій ділянці.
• Колір та пігментація: Свіжий рубець має насичений червоний або рожевий колір через активну васкуляризацію (проростання судин). Згодом кількість судин зменшується, і рубець світлішає (гіпопігментація). У деяких випадках можлива гіперпігментація (потемніння).
• Функціональність: Знижена тактильна чутливість та бар’єрна функція. Рубець більш вразливий до ультрафіолетового випромінювання, тому потребує захисту від сонця – SPF.
• Є ризик рецидиву: Змінена структура тканини підвищує ризики повторного утворення грубого рубця при хірургічній корекції на тому ж місці.

Процес “дозрівання” рубця є тривалим. Залежно від локалізації та обсягу втручання:

• Перші 6-8 місяців: Рубець активний, має червоний або рожевий колір.
• Від 1 до 2 років: Відбувається остаточне формування, рубець блідне, стає м’якшим і набуває свого кінцевого вигляду.

Для покращення естетичного вигляду рубців та стану шкіри в зоні втручання (наприклад, після пластики грудних залоз, абдомінопластики чи кесарського розтину) рекомендується комплексний післяопераційний догляд, який може включати силіконові гелі, апаратні методики CO2/Er:YAG та, за потреби, ін’єкційну терапію PRP та полінуклеотидів. А при наявності келоїдного рубця – ін’єкції кортикостероїдів.

Для об’єктивізації результатів ми використовуємо Ванкуверську шкалу рубців VSS – оцінка васкуляризації, пігментації, пружності, висоти та шкалу POSAS, яка враховує суб’єктивні відчуття пацієнта такі як: біль, свербіж, дискомфорт.

Мій протокол – це завжди мультимодальна синергія!

Основа естетичного рубця закладається на операційному столі. Ми застосовуємо техніку пошарового закриття рани для мінімізації натягу (tension-free closure). Використання інертних монофіламентних ниток дозволяє знизити тканинну реакцію.

Ми не чекаємо повного дозрівання рубця. Лазерна корекція CO2/Er:YAG розпочинається вже на 3-4 тижні після зняття швів.

• Механізм дії: Фракційний CO2/Er:YAG фототермоліз створює мікроканали пошкодження, що “перезавантажує” запальну відповідь і стимулює впорядковане відкладення колагену замість хаотичного фіброзу.
• Наші дослідження підтверджують, що раннє втручання (у фазі проліферації) дає значно кращі показники за шкалою VSS – зокрема, зменшення висоти рубця та нормалізація васкуляризації), ніж початок лікування через 6+ місяців.

Для покращення регенерації ми поєднуємо лазерні шліфовки з ін’єкційними методиками:

• PRP (Platelet-Rich Plasma): Фактори росту PDGF, TGF-β з тромбоцитів прискорюють епітелізацію після лазера та зменшують період реабілітації.
• Laser-Assisted Drug Delivery (LADD): Нанесення препаратів PRP, біоревіталізантів, екзосом одразу після фракційного CO2/Er:YAG лазера дозволяє їм проникати глибоко в дерму через абляційні канали.

Домашній догляд Це “золотий стандарт” профілактики гіпертрофії між процедурами. Ми призначаємо силіконові пластирі самостійно або в поєднанням з силіконовим гелем.

• Механізм дії: Оклюзія та гідратація рогового шару епідермісу знижує активність фібробластів і продукцію надлишкового колагену. Зменшується капілярна активність, що запобігає почервонінню.
• Ефективність: Мета-аналізи підтверджують, що силіконові покриття знижують частоту рецидивів келоїдів до 73%.
• Рекомендації: Носіння до 24 години на добу. Пластир можна мити та використовувати повторно до 10-15 днів (в залежності від рекомендацій виробника).

Ін’єкційне введення кортикостероїдів вважається “золотим стандартом” у консервативному лікуванні патологічних рубців. Метод передбачає введення препаратів на основі синтетичних глюкокортикостероїдів (найчастіше використовують триамцинолон або бетаметазон) безпосередньо в товщу рубцевої тканини.

Цей метод є найбільш ефективним для роботи з гіпертрофічними та келоїдними рубцями – щільними утвореннями, що виступають над рівнем шкіри. Дія активних речовин спрямована на пригнічення локального запалення та блокування надмірного синтезу колагену. В результаті гальмується розростання сполучної тканини, рубець зменшується в об’ємі, стає м’якшим, еластичнішим та блідне, зрівнюючись із поверхнею здорової шкіри.

Слід враховувати, що, попри високу ефективність у зменшенні об’єму рубця, метод не завжди дозволяє повністю усунути візуальні сліди. Важливо, щоб процедуру виконував кваліфікований спеціаліст, оскільки некоректне введення препарату або перевищення дозування може призвести до атрофії (стоншення) шкіри та навколишніх тканин.

Статистика та клінічні результати

У моїй клінічній практиці та науковій роботі на кафедрі пластичної та реконструктивної хірургії ІПО НМУ О.О.Богомольця, впровадження даного протоколу дозволило:

• Скоротити термін візуальної реабілітації рубців після пластики грудей та живота на 35%.
• Зменшити частоту виникнення гіпертрофічних рубців у пацієнтів групи ризику.
• Досягти високого рівня задоволеності пацієнтів – понад 90% за оцінкою POSAS.

Лікування рубців вимагає відмови від монотерапії на користь комбінованого підходу. Синергія хірургічної техніки, раннього лазерного ремоделювання та регенеративної підтримки PRP, екзосом, полінуклеотидів є найбільш обґрунтованою стратегією сучасної пластичної хірургії!

Якщо ви плануєте вагітність в майбутньому – обов’язково обговоріть, будь ласка, це питання з Dr. Ganuschak, оскільки кожен випадок є індивідуальним, як і підхід до кожного пацієнта!

Синці та набряки. Можлива наявність синців різного ступеня і локалізації, які самостійно зникають протягом 2-3 тижнів. Синці з кожним днем будуть змінювати колір від темно-фіолетового до жовто-зеленого. Форма грудей в перші дні після операції може мати квадратну, круглу й овальну форми, яка з часом набуде більш природного вигляду. Мігруючий набряк може переміщатися асиметрично під пахви, під груди, на живіт, більше з правої або лівої сторони, вранці найбільший набряк буде у верхній частині грудей і протягом дня може спускатися вниз на живіт. Можливі набряки верхніх і нижніх кінцівок. Можливе збільшення ваги тіла після операції через набряки. Асиметрія грудей може спостерігатися протягом перших 3-6 місяців. Верхній полюс грудей може бути занадто видовженим протягом 6 місяців. Груди опускаються в фізіологічне положення і набувають більш анатомічний вигляд до 10-12 місяців.

Болі. Можлива наявність болей в області грудей, сосків, під пахвами, спини в перший тиждень після операції. Потім болі поступово будуть зменшуватися. В перший тиждень ви будете приймати знеболювальні препарати для полегшення симптомів. Можлива наявність тягучих болей в субмамарній складці або в нижньому квадранті грудей, через наявність внутрішніх фіксаційних швів, які самостійно розсмоктуються протягом перших 3 місяців.

Чутливість соска і грудей. Чутливість сосків після операції може збільшуватися або зменшуватися, можливе відчуття оніміння, поколювання в сосках. Протягом 10-12 місяціу груди будуть ставати в фізіологічне положення, а до цього часу можлива їхня асиметрія, різний рівень розташування, різний напрям сосків, зайве випирання. Груди в нижніх і бокових квадрантах можуть бути зі зниженою чутливістю до 1 року, доки триває процес загоювання всіх внутрішніх структур і відновлення нервових волокон та закінчень, а також формування нових судин.

Риплінг. На грудях з’являються дрібні складки-заломи при нахилах тіла вперед або в бік, можлива поява при дефіциті ваги, астенічній комплекції. В таких випадках надалі можлива докорекція за допомогою ліпофілінгу.

Дабл–бабл. Це утворення подвійної складки, що призводить до відокремлення грудей та імпланту, вони начебто накладаються одна на одну. Усунути дабл-бабл можна за допомогою ліпофілінгу або повторного проведення маммопластики.

Годування груддю. Вагітніти та годувати груддю можна вже через 1 рік після такої операції. Після мамопластики можна годувати груддю, оскільки в переважній більшості імплант встановлюється під великим грудним м’язом, і тканина молочної залози не пошкоджуються!

Постійний біль. Це ускладнення може бути викликане натягом тканини над імплантом. Подразнення тканини через надмірний рух, можуть провокувати біль, як безпосередньо в області операції, так і в області грудного та плечового відділів. В цей час лікарем можуть призначатися знеболюючі препарати.

Почервоніння шкіри та висипи. Це ускладнення спостерігається з різною частотою та залежить від структури поверхні імпланту (наприклад, близько 1–5% для імплантів з поверхнею Microthane®).
Таке почервоніння шкіри не слід плутати з інфекцією. Для нього характерне свербіння та відсутність симптомів системної інфекції. Зазвичай почервоніння проявляється через 7-10 днів після імплантації і може тривати від 2 до 3 тижнів. В цей час лікарем можуть призначатися кортикостероїди.

Серома. Накопичення рідини в кишені імпланту. У невеликих розмірах серома розсмоктується самостійно протягом 5-6 місяців. При аномальній хронічній серомі великих розмірів, лікар запропонує варіанти вирішення цього ускладнення. Важливо розуміти, що серома є ускладненням, яке не залежить від техніки операції, а є реакцією тканин пацієнта на травму та імплант.

Гематома. Крововилив в зоні операції. При невеликому розмірі гематома розсмоктується самостійно, як звичайний синяк. При масивній гематомі можливе хірургічне очищення рани від згустків крові. Важливо розуміти, що гематома може виникнути від надмірного фізичного навантаження в перші 14 днів після операції, коли з судини, що під час операції була закоагульованою, відходить тромботична бляшка та відкривається кровотеча. Це ускладнення дуже рідке але вимагає негайної реакції.

Капсулярна контрактура. В рідкісних випадках організм пацієнта може утворювати навколо встановленого імпланту занадто щільну оболонку з фіброзної тканини, капсулу. Ця капсула може деформувати форму грудей. Важливо розуміти, що при збільшенні грудей імплантами, кожен пацієнт йде на ризик цього ускладнення, і в разі виникнення може знадобитися корекція. Це ускладнення на сьогоднішній день стало дуже рідким завдяки новій технології виробництва імплантів. Проблема вирішується залежно від ступеня контрактури. Якщо деформація сильно виражена, проводять висічення оболонки з подальшою заміною імпланту. Розвиток контрактури не залежить від пластичного хірурга, корекція контрактури не входить в вартість збільшення грудей.

Келоїдні рубці. Це аномальна реакція організму на загоєння тканин після травми або операції. їх виникнення пов’язане з надмірним утворенням колагену в рубцевій тканині. Причини появи келоїдних рубців можуть бути різними: генетична схильність, високий андрогенний гормональний профіль, а також запальні процеси або пошкодження шкіри. Важливо відзначити, що келоїдні рубці не є винною хірурга. Це являє собою незвичайну реакцію організму, яка не завжди може бути передбаченою або контрольованою хірургічними методами. Для лікування келоїдних рубців використовуються: ін’єкції глюкокортикостероїдів, які зменшують запальні процеси та розмір рубця, екзосоми, курс ін’єкцій з полінуклеотидами, курс плазмоліфтингу, а також проблему часто усувають за допомогою лазерного шліфування, висічення рубців.

Зсув, перевертання, опущення або розрив імпланту. Недотримання рекомендацій у післяопераційний період, травма або сильний механічний вплив на груди після операції, природні процеси старіння та гравітації, анатомічні особливості, які можуть вплинути на форму та положення імпланту з часом, можуть призвести до цього ускладнення. Важливо відзначити, що хірург може виконувати операцію з високим професіоналізмом, але ідеального передбачення результату неможливо, і іноді виникають ускладнення, які не залежать від роботи хірурга. Лікування проблем з імплантами може включати консервативні методи, такі як корекційна терапія та масаж або хірургічне втручання для відновлення положення або заміни імпланту.

Зміна чутливості соска або шкіри в області грудей. Може виникнути через травму нервових закінчень під час операції, розтягнення або стискання нервів через великі імпланти, а також через реакцію організму на операцію та імпланти. Це ускладнення більше пов’язане з індивідуальними особливостями кожного пацієнта та реакцією його організму. У більшості випадків це ускладнення само вирішується з часом. Якщо симптоми продовжують турбувати, пацієнт може звернутися до лікаря для консультації та можливих методів лікування, включаючи медикаментозні засоби або фізіотерапію.

Розходження швів. Шви можуть розходитись через індивідуальну схильність пацієнта до поганого загоювання рани або через реакцію тканин пацієнта на шовний матеріал. Додаткові огляди й перев’язки можуть допомогти вирішити це ускладнення.

Асиметрія молочних залоз. Наявність сколіозу, асиметрії грудної клітки, неправильної будови і форми грудей, розміщення субмамароної складки до операції може бути причиною такого результату. Важливо розуміти, що збільшення грудей імплантами не виправляє вроджені деформації та асиметрію. Ця операція спрямована лише на збільшення об’єму грудей. Якщо у вас є асиметрія, ми обговоримо з вами додаткові операції, які можуть допомогти приховати цю проблему.

Відторгнення імпланту. Частота відторгнення грудних імплантів становить приблизно від 1% до 5%. Причини: інфекції, крововиливи, зміщення розташування імпланту, реакція на матеріал імпланту та інші хірургічні ускладнення. У деяких випадках може знадобитися хірургічне втручання для видалення імплантів, очищення кишені імпланту та повторна операція. У легких випадках реакції відторгнення, можливе консервативне лікування, призначення антибіотиків та застосування спеціальних препаратів для зменшення запалення.

Відкладення кальцію навколо капсули імпланту. Причини кальцифікації капсули можуть бути різними, і вони можуть включати в себе запальні реакції, реакцію організму на імпланти, інфекції або інші імунологічні фактори. Проте точні причини цього явища ще не повністю вивчені. Лікування кальцифікації капсули імпланту може залежати від її ступеня і симптомів, які вона викликає. У деяких випадках кальцифікація може бути безпечною і не потребувати лікування. Проте, якщо кальциноз викликає дискомфорт, біль або інші проблеми, може знадобитися хірургічне втручання для видалення капсули імпланту та кальцинатів.

Інфікування рани. Під час будь-якої операції існує ризик інфікування рани мікроорганізмами, що може призвести до розвитку інфекційного процесу в рані. Операції виконуються виключно в стерильних умовах з використанням асептичних методів для мінімізації ризику інфекції. Проте, попри всі заходи обережності, інфекційний процес все одно може виникнути. Ризик розвитку інфекції після операції може бути підвищеним у пацієнтів зі зниженою імунною системою, цукровим діабетом, тютюновою залежністю, ожирінням або іншими захворюваннями й факторами, які можуть уповільнити процес загоєння рани.

Лікування раневої інфекції після операції може включати додаткове призначення антибіотиків та дренаж інфікованої області. У деяких випадках може знадобитися видалення імплантів, якщо вони стали джерелом інфекції. Як і з будь-яким хірургічним втручанням, важливо ретельно доглядати за раною, дотримуватися рекомендацій лікаря з догляду за раною і повідомляти про будь-які незвичні симптоми або ознаки інфекції після операції. Раннє виявлення та лікування інфекції відіграють важливу роль в успішному відновленні та запобіганні ускладнень.

Сепсис. Це загальнохірургічне ускладнення, яке може виникнути після різних хірургічних операцій, включаючи збільшення грудей імплантами. Сепсис становить важку системну запальну хворобу, спричинену поширеною інфекцією по всьому організмі. Він може виникнути, коли бактерії або інші мікроорганізми потрапляють в кровотік і викликають запальну реакцію. Ймовірність розвитку сепсису після збільшення грудей імплантами, як правило, невелика, але, як і в будь-якій операції, ризик існує. Пацієнти зі зниженою імунною системою або іншими медичними проблемами можуть бути більш схильними до цього ускладнення.

Тромбоемболія легеневої артерії (ТЕЛА). Це серйозне загальнохірургічне ускладнення, яке може виникнути після різних хірургічних втручань, включаючи збільшення грудей імплантами. Цей стан характеризується утворенням тромбів (згустків крові) у глибоких венах, зазвичай в нижніх кінцівках, які можуть відірватися і перейти в легеневу артерію, що призводить до блокування кровопостачання легень.

Ці ризики збільшуються при надмірній вазі, наявності венозної недостатності (у деяких випадках при прийомі протизаплідних засобів). Профілактикою флебітів і тромбозів є раннє вставання після операції, носіння компресійного трикотажу і профілактика антикоагулянтами.

Тромбоемболія легеневої артерії може бути фатальною, тому це дуже серйозне ускладнення.

До факторів ризику ТЕЛА включають:

1. Іммобілізація. Тривале перебування в нерухомому положенні, після операції може сприяти утворенню тромбів.
2. Пошкодження судин. Під час хірургічного втручання можуть пошкоджуватися судини, що збільшує ризик утворення тромбів.
3. Підвищене згортання крові. Деякі пацієнтки можуть мати підвищену в’язкість крові, що збільшує ймовірність утворення тромбів.
4. Історія тромбоемболічних ускладнень. Якщо у пацієнтки раніше були випадки тромбоемболії, то ризик повторного випадку збільшується.
5. Інші фактори ризику. Вік, ожиріння, куріння та наявність певних медичних захворювань, також можуть збільшувати ризик розвитку ТЕЛА.

Ми приймаємо всі заходи безпеки й тому дуже уважно і скрупульозно ставимось до передопераційного обстеження і підготовки пацієнтів до операції, зважуючи на всі вищеописані ризики – включаючи використання компресійних панчіх для зниження ризику утворення тромбів у нижніх кінцівках та застосування антикоагулянтів (профілактичних заходів) для зниження згортання крові.

Ваша безпека для нас дуже важлива. У нашій клініці ви можете бути спокійні, адже ми обладнали її найсучаснішим обладнанням і строго дотримуємось протоколів і стандартів якості надання медичної допомоги та стерильності.

Некрози шкіри та екструзії імплантів. Некроз шкіри – це передчасна гибель тканини, а екструзія – витіснення імпланту через шкіру. Ці ускладнення можуть виникати через надмірне натягнення шкіри, що оточує імплант (наприклад, надто великий розмір імпланту або через порушену чи зменшену васкуляризацію шкіри (викликану травмуванням тканини під час хірургічного втручання). Лікування кортикостероїдами також може спровокувати некрози. Курці є пацієнтами з високим ризиком, оскільки циркуляція крові в шкірі може бути порушена.

Повільне загоєння ран. Час загоєння відрізняється в кожному конкретному випадку та залежить від типу операції та розміщення розрізу. У деяких пацієнтів, особливо у курців, процес загоєння рани може значно затягнутись. Тривале загоєння збільшує ризик інфекції, екструзії або некрозу.

Розриви імплантів. Пошкодження імпланту найчастіше виникають під час операції (наприклад, через надто малі розрізи хірургічними інструментами), або після операції у випадку проколів, біопсій тощо. Після розриву імпланту консистенція силіконового гелю запобігає дифузії, однак немає гарантії, що і гель залишиться єдиним цілим. Це є показаннями для негайної експлантації та заміни.

Проникнення силікону. Всі сучасні грудні імпланти мають спеціальні бар’єрні шари, проте проходження низькомолекулярних силіконових компонентів через оболонку імпланту не можна повністю виключити. Зазвичай невелика кількість гелю залишається в тканинній капсулі, яка фізіологічно утворюється навколо імпланту. Гранульоми невідомого походження є показанням до біопсії або експлантації.

Аутоімунні та сполучнотканинні захворювання. Зв’язок між цими захворюваннями та грудними імплантами обговорюється ще з 1980-х років. Однак, на сьогоднішній день немає жодних доказів щодо того, що грудні імпланти можуть викликати подібні захворювання.

Ризики виникнення раку. Епідеміологічні дослідження, проведені серед жінок, що мають встановлені імпланти, показують, що ризик раку молочної залози для них не вищий порівняно з іншими контрольними групами.

Анапластична крупноклітинна лімфома (АККЛ). Вданий час класифікується, як рідкісна форма неходжкінської лімфоми (НГЛ). Як правило, вона є пізньої стадією сероми, що містить атипові клітини. Деякі дослідження показали можливий зв’язок між імплантами грудей і розвитком АККЛ. Це означає, що жінки з імплантами можуть мати підвищений ризик розвитку АККЛ.

Кожен відповідальний пластичний хірург повинен обов’язково проінформувати пацієнта про можливий ризик АККЛ і порадити проконсультуватися з лікарем мамологом, якщо сероми або такі симптоми, як набряк і біль в області імпланту, тривають після операції більше року.
Рекомендації NCCN (Національна мережа комплексного дослідження раку, США) були схвалені щодо АККЛ, асоційованої з грудними імплантами: вони вказують, як діагностувати та лікувати хворобу. Рання діагностика та своєчасне лікування призводять до позитивного прогнозу.

• Консультація пластичного хірурга Dr.Ganuschak
• Операція в сучасній клініці преміум-класу
• Crisalix 3D/4D візуалізація і моделювання
• Імпланти будь-якої форми, виробника MENTOR (USA)
• Консультація лікаря анестезіолога
• Обстеження серця за допомогою ЕКГ
• Газовий інгаляційний або внутрішньовенний наркоз
• Спостереження лікаря-анестезіолога протягом перших 2 годин після операції
• Медикаментозне забезпечення під час перебування в клініці
• Комфортна палата в клініці – 24 години (TV, WI-FI, харчування, душ)
• Компресійна білизна
• Повторні консультації, обслуговування, огляди після операції 24/7 протягом перших 30 днів
• Зняття швів та догляд за ними